Публікація Віктора Трегубова в KyivPost:
Помилка багатьох пересічних українців, і навіть деяких західних спостерігачів, у тому, що вони вважають українських олігархів фінансовими магнатами, яких можна порівняти з представниками західної бізнес-та фінансової еліти.
Насправді це не так, принаймні, в більшості випадків. Проблема з українськими олігархами полягає у тому, що вони використовують свій політичний вплив для отримання переваги над конкурентами, створення прихованих монополій і, в гіршому випадку, просто витягують гроші з українських платників податків. Саме олігархи є джерелом горезвісної корупції в Україні.
Хорошим прикладом є стандартна фінансова схема, яка майже вбила українську банківську систему. Під час правління Віктора Януковича багато олігархів використовували свої банки, щоб надавати великі позики власним офшорним компаніям, не маючи наміру повертати ці позики. Після цього вони просто шантажували державу — банкрутство великих банків може стати катастрофою, а тому Національному банку довелося втрутитися та рекапіталізувати банки, використовуючи власні кошти.
Цю схему використовували Ігор Коломойський, брати Суркіси, Олег Бахматюк — весь список буде дуже довгим. Зараз деякі з них використовують свій політичний вплив, намагаючись повернути свої банки після націоналізації або просто продовжують шантажувати Національний банк.
Здебільшого Кабінет Міністрів України виступав певним компромісом між технократами та реформаторами з одного боку та квотами олігархів з іншого. У попередньому Кабміні Олексія Гончарука домінували технократи. Це змінилося.
У теперішньому Кабміні Дениса Шмигаля сам прем'єр-міністр є колишнім топ-менеджером компанії, що належить олігарху Рінату Ахметову. Хрещеним батьком дитини нинішнього міністра охорони здоров’я Максима Степанова є Ігор Палиця, один з найближчих бізнес-партнерів олігарха Коломойського. Міністр економічного розвитку Ігор Петрашко — колишній керівник олігарха Бахматюка. Міністр територіального розвитку Олексій Чернишов — колишній керівник олігарха Олександра Фельдмана і також пов'язаний з Коломойським. Про це повідомляє екс-журналіст і політик Сергій Лещенко.
І це лише ті, кого ми знаємо, лише ті, хто чітко і напряму пов'язані з олігархами. Вони працювали менеджерами в бізнес-групах, що належать олігархам, і отримували найкращі зарплати в країні. Тепер вони працюють у Кабінеті Міністрів, а їх зарплати приблизно 1500-1700 доларів на місяць. Це змушує нас нас замислитись, чи патріотизм був єдиною причиною фінансового дауншифтингу?
Є багато ознак того, що нові урядовці працюють в інтересах олігархних бізнес-груп.
Наприклад, нова версія українського плану виробництва електроенергії, опублікована Міністерством енергетики, передбачає зниження виробництва у більшості виробників на ринку, як приватних, так і державних. Помітний виняток зроблений для компаній Ріната Ахметова. Виконуюча обов'язки міністра енергетики Ольга Буславець є протежем прем'єр-міністра Шмигаля, який, як уже згадувалося, колишній керівник однієї з компаній Ахметова.
У той самий час уряд планує запровадити квоти на імпорт добрив. Фермери вийшли з протестом, і багато протестуючих стверджують, що квоти корисні лише для однієї людини, олігарха Дмитра Фірташа та його холдингу Ostchem.
У той самий час олігарх Ігор Коломойський веде війну проти української держави на багатьох фронтах, використовуючи свій вплив у парламенті та судовій системі. Він боровся за збереженням контролю над Centrenergo, найбільшою державною енергетичною компанією. Він намагається змінити керівництво Національного банку. Він намагається змусити державу платити за націоналізацію ПриватБанку — найбільшого банку країни, який він доїв, даючи позики власним офшорним компаніям. І тепер адвокати ПриватБанку, який належить державі, скаржаться, що змушені боротись з партнерами олігарха Коломойського, братами Сукрісами, Державною виконавчою службою та міністром юстиції Денисом Малуською, що граює на стороні Коломойського.
Президент Володимир Зеленський виправдовує наявність колишніх керівників компаній олігархів в уряді тим, що:
«Вони (олігархи) володіють 70-80% активами у цій країні. Кожен менеджер в Україні працював на одного з олігархів або якимось чином пов’язаний з одним із них. І вони, олігархи, наймають найкращих — ми повинні це розуміти », — сказав Зеленський видавництву Bloomberg.
Президент також впевнений, що олігархи не мають влади над своїми колишніми працівниками. Це припущення звучить занадто оптимістичне, враховуючи той факт, що олігархи підтримують власні групи в українському парламенті та ЗМІ. Партія президента має більшість у парламенті, але нещодавнє прийняття законопроекту про обмеження влади лише одного олігарха — Коломойського, виявилося надзвичайно важким для президента. Все тому, що кілька десятків депутатів Зеленського виявились насправді депутатами Коломойського.
Коли Зеленський тільки прийшов на посаду, він пообіцяв уряд нового типу, вільний від впливу олігархів. Попередній Кабінет Міністрів здавався кроком у цьому напрямку. Він не був абсолютно незалежним, але баланс технократів проти олігархів був не таким вже й поганим варіантом, порівняно з тим, що звикла бачити Україна. Кабінет Шмігаля демонструє зміни в політиці: «нові обличчя» зникли, а стара практика поновлюється.
Олігархія знову складає ядро української політичної системи. Вирішення цієї проблеми вимагає не просто дій щодо конкретних осіб, а створення системи, коли великий бізнес не зможе контролювати політичний ландшафт країни.
Віктор Трегубов — український політичний блогер та колишній головний редактор інтернет видання «Петро і Мазепа». Він також є співзасновником політичної партії «Демократична Сокира».