Всюдисущий «Приватофіс» — всі чули, але ніхто не бачив

Ми вирішили, що треба більш детально розповідати про активи групи «Приват» Ігоря Коломойського. Деякі з них постійно знаходяться в центрі уваги, деякі – періодично. Але є й такі, про які пишуть регулярно, але що воно по суті – все одно не дуже зрозуміло. І саме з такої фірми ми вирішили почати наш цикл – з ТОВ «Приватофис».  

ТОВ «Приватофіс» періодично згадується в новинах щодо судів довкола «Приватбанку» — арешт сотень об’єктів нерухомості, зняття арешту, оскарження та інші юридичні перипетії. Але про його функціонал в бізнесі групи «Приват» ніколи адекватно не розповідалось.

До націоналізації банку фірма входила до структури банківської групи «Приватбанку» — цілком офіційно, це вказувалось в структурі власності.

Після націоналізації про «Приватофис» почали згадувати в новинах — суд арештував нерухомість фірми, у якої на балансі 415 приміщень, суд зняв арешт. Звідки так багато майна в однієї звичайної ТОВ-ки? Питання дещо складне. І 415 (або 353, за нашим витягом) об’єктів нерухомості не додають.

 Але можна зрозуміти суть справ фірми, якщо вивчити судовий реєстр часів до націоналізації  Приватбанку. По-перше, це була фірма-орендар земельних ділянок, де будувались офіси банку з ноля – в Ужгороді або в Тернополі. По-друге, на «Приватофис» оформлювали і приміщення банку. Ось, наприклад, справа, де згадується будівля у власності «Приватофісу» в селищі Ржищів Житомирської області — там і по сьогодні розташовано банківське відділення.

Власно кажучи, чимала частина банківських приміщень, які ми відвідуємо щодня (чи щотижня), і зараз перебуває у власності «Приватофису», а «Приватбанк» є лише орендарем. Через це після націоналізації в судах триває безліч справ зі стягнення боргів за оренду, про що нижче.

Але приміщеннями суто для банківської роботи справи не обмежувались. «Приватофіс» активно купував нерухомість, якщо вважав, що пропозиція вигідна. В реєстрі судових рішень можна знайти кримінальне провадження, за яким в приміщеннях, куплених «Приватофісом», викрили нелегальний зал ігрових автоматів . Але переважна частина — просто господарські тяжби, де згадується, що фірма виступала покупцем нерухомості або її орендодавцем.

Ми не знайшли докази, що нерухомість, яку «Приватбанк» забирав у неплатоспроможних боржників, як предмет застави, виводилась потім на «Приватофис». Але цей варіант цілком можливий, на нього вказує і стара, ще нульових років, назва фірми – «Бюро кредитних історій».

Взагалі, навіщо так робити й is this legal?

Так робили задля податкової оптимізації – в межах закону. Банк сплачує оренду за приміщення «Приватофісу», може віднести це собі на витрати, і зменшити базу для оподаткування. Інший аспект – наскільки це взагалі комільфо за світовими стандартами. Якби знайшовся покупець серед інвестфондів світового рівня, який був готовий викупити частку в «Приватбанку», то виявлення такої схеми на фазі due diligence призвело б до чималих ускладнень в переговорах. Адже основні засоби банку фактично йому не належать.

Але банк довелось купувати не інвестфондам протягом року-двох, а державі за місяць, приймаючи його в аварійному стані. І виявилось, що «Приватофис» був серед фірм, через яких виводились кошти рефінансу. Коли Україна надавала в 2014-2016 роках «Приватбанку» мільярди гривень рефінансування, аби системний банк втримався та не поховав разом з собою фінансову систему країни, ці гроші йшли на «сміттєві кредити».

Конкретна історія виведення через «Приватофіс» була пов’язана з кредитами фірм, які були його засновниками. Це ТОВ  «Океанмаш», ТОВ «Тайлон»», ТОВ «ЕЛ ТІ Груп», ТОВ «Агенція Новий світ», ТОВ «Фрілайн», ТОВ «Зернопоставка-м», ТОВ «Канделла», ТОВ «ОПФ», ТОВ «Елара», ТОВ «Комунальне обслуговування домів». Усі вони отримали в «Приватбанку» пільгові кредити з лояльною відсотковою ставкою в 9% річних, при середній вартості тодішніх кредитних ресурсів в 17%, загальною сумою на 373 мільйони гривень.

Предметом застави були корпоративні права цих фірм – 25% від кожної ТОВ. Гарантом договорів був «Приватофіс», який мав би віддати банку ці долі у разі неповернення боржниками кредитів.  Себто, пов’язана фірма, яка офіційно була зазначена учасником банківської групи – дивіться наш перший скрін – гарантує банку, що інші пов’язані фірми, які взяли пільговий кредит, повернуть його. Або вона віддасть частки цих фірм, які є її засновниками. Ви спитаєте – хвилинку, а де реальний предмет застави? Це ж повітря! Так, ви праві. Це були маніпуляції з повітрям.   

Предметами застави не були ці сотні приміщень, будівель, ділянок, що знаходились на балансі «Приватофісу» — а лише абстрактні корпоративні права. Це і називається «сміттєвий кредит».

Коли в 2017-му році, після націоналізації «Приватбанку», почались кримінальні провадження, то на усю нерухомість «Приватофису» наклали арешт. На жаль, через два с половиною роки, влітку 2019-го, арешт скасували. Печерський райсуд вирішив, що «арешт був накладений без доказів пропорційності вартості нерухомого майна, на яке було накладено арешт, із розміром збитку, заподіяного кримінальним правопорушенням».

Ми зробили витяг в реєстрі майнових прав щоб зрозуміти, що зараз оформлено на «Приватофісі». Головна новина – об’єктів нерухомості у фірми вже не 415, як вказувалось в кримінальному провадженні, а лише 353. Себто, менше ніж за рік чимала частка нерухомості була вже виведена з балансу «Приватофіса» й її не наздоженеш. Лишились головним чином саме банківські приміщення, земельні ділянки та не дуже ліквідні активи – склади, і так інше.

Повний перелік нерухомості в форматі гугл-таблиці – за посиланням.

Але це майно – не єдина проблема, пов’язана з «Приватофісом». Йому й досі належить значна кількість приміщень «Приватбанку», договори оренди діють. «Приватофіс» вимагає сплатити за оренду, «Приватбанк» відповідає – «ніт, ти нам і так грошей винен, через тебе з банку кошти виводились». І вони йдуть судитись. На жаль, «Приватофис» майже завжди виграє.

Чому так? Тому що за три роки Генеральна прокуратура майже нічого не зробила, щоб довести кримінальне провадження по «Приватофісу» хоча б до суду з конкретними обвинуваченими, не кажучи вже про судовий вирок. І коли банк каже, що ми вимагаємо, щоб цей борг по оренді та виведені кошти розглядались, як зустрічні однорідні вимоги, та оренда мінусувалась від суми виведених коштів, то суд питає – а чи визнане виведення коштів іншим судовим рішенням? Або в господарському суді рішенням, або в загальному кримінальним вироком? Ніт, тому що в господарському ця справа затягнута до нескінченності, а кримінальне провадження саботувалось прокуратурою. Ну тоді ми не можемо визнати, щоб у вас був взаєморозрахунок, каже суд, і виносить рішення на користь «Приватофису». І цих рішень буває по декілька щомісяця, по кожному договору оренди.

Ця історія – лише невеличкий сегмент тіньової імперії Коломойського, про яку ми починаємо розповідати. Але навіть у такому «технологічному» та другорядному сегменті обертаються мільйони гривень – як ви вже побачили.